За останні чотири, п’ять чи шість (хтось
має точні підрахунки?) гарячих місяців ми почали по-новому трактувати поняття
сміливості. А ще – краси, яка з естетичних категорій перейшла у площину
практичну. Те, що надихає – не мода, живопис, чи архітектура – вони вторинні, а
обличчя пенсіонерки, що посміхається всіма зморщечками, та палаючі азартом щоки
першокурсниці. Зараз красу стало просто неможливо не помітити. Цей блог посилатиметься скоріше на
останню, студентку. Адже і я вже чотири роки - студентка найулюбленішого Інституту журналістики, завдяки якому ви зараз переглядаєте цей пост.
