Classy Campus: Daryna, 22, student

Дарина – студентка-магістр Інституту журналістики. А ще, вона – одна з небагатьох сміливців в Україні, які займаються ґрунтовним науковим дослідженням блогів. Цікаво, що об’єктом вивчення Дарини є саме фешн-блоги. Тому не варто дивуватися тому, як гарно вона орієнтується у перебігу модного дискурсу України і світу. Classy Campus не зраджує своїм принципам та пропонує інтерв’ю із розумницею та красунею.

Чи може мода, на твою думку, вважатися мистецтвом?

Особисто я сприймаю моду з двох позицій – як індустрію та як мистецтво. Індустрія ближча до комерції, мистецтво ні в чому себе не обмежує. В будь-якому випадку мода це творчість, підкріплена кропіткою працею. А там де творчість, там поруч і мистецтво. Інколи надмірне захоплення якоюсь річчю може вирвати з вуст фразу: «Вау, це ж просто витвір мистецтва!». Є культові речі, які вийшли за рамки звичайного товару на полицях чи вітринах. Тож я вважаю цілком справедливим вживати це поняття відносно сфери моди.

Підбір образу, компанування одягу – чи потребує це натхнення особисто для тебе?

Обов’язково. В мене є «пунктик» - я не вийду з дому, поки не одягнуся так, як на 100 % бажає моя душа. Тоді я впевнена в собі і в мене гарний настрій. Можу мільйон разів перевдягатися, шукати вдале поєднання, аксесуар і поки не знайду те, що треба не заспокоюся. Чесно кажучи, часто по цій причині запізнююся :)

Які джерела цього натхнення?

Намагаюся шукати натхнення у всьому – у людях, яких бачу навколо, у музиці, яку слухаю під настрій, у подіях, що очікуються протягом дня. Ну а якщо загалом, то роль журналів, блогів, соціальних мереж ніхто не відміняв. Часто шукаю натхнення у Pinterest, який, до речі, нещодавно запрацював українською мовою.

Ти слідкуєш за модними блогами, ресурсами, виданнями? За якими та чому?

Як мінімум у рамках магістерської роботи слідкувала за 11 українськими модними блогами. Якісь мені подобаються за луками, якісь за постами, якісь за настроєм… Але виділити з-поміж них один, який би особисто мене повністю влаштовував не можу. Найчастіше переглядаю закордонні модні блоги, дуже люблю жанр «street style» - ось де справжнє джерело натхнення. Захоплююся Скотом Шуманом, Томі Тоном, Гаранс Доре, обожнюю Алікс Банкур, Сюзі Бабл – всіх і не перелічу. З видань це класика – Vogue та Harper`s Bazaar. Але все ж таки більше надаю перевагу блогам – це інноваційне та експериментальне явище не тільки у моді, а й у журналістиці. Блогери постійно дивують чимось неординарним.

Як би ти описала свій стиль?

Навіть ніколи над цим не замислювалася. Напевно опишу його словом «жіночний». Завжди в пріоритеті сукні, спідниці, підбори :)

Коли ти купуєш певну річ, чи важливим є для тебе матеріал, з якого вона вироблена? У твоєму гардеробі – більше натуральних тканин та матеріалів?

О, ти зачепила мою болісну тему. Для мене принципово, щоб річ була виготовлена з натурального матеріалу. Як мінімум на 60-70 %. Я проти позиції «купити штучне, але побільше та подешевше». Для мене важлива якість речі, її, скажімо так, витривалість, скільки вона мені прослужить. Через це мені дуже важко обирати речі в магазинах. На жаль більшість усього, що лежить на полицях може підійти хіба що для ганчірки на підлогу. Я виключно за натуральність :)

Слідкуєш за українською модною індустрією?

Так, звичайно. Намагаюся якщо не бувати, то хоча б стежити за всім, що відбувається на Ukrainian Fashion Week, Kiev Fashion Days. Радію, що останнім часом українська модна індустрія стала більш патріотичною.

Хто з дизайнерів (українських та закордонних) подобається? Можливо, у тебе є дизайнерські речі?

У першу чергу я клієнт моєї мами – вона автор практичного всього мого гардеробу. Є, звичайно, кілька дизайнерських речей, але в принципі в мене немає потреби їх купувати, бо і так маю постійний ексклюзив. А загалом з останнього, що мене зачепило це розкішні сицилійські мотиви Dolce&Gabanna, колекція Valentino Resort 2015, люблю арабських дизайнерів – вони з тих небагатьох, хто культивує жіночність. Знову ж таки – важко згадати та перелічити всіх, їх дуже багато. З українських – Ксенія Шнайдер, Яся Міночкіна, звісно ж, Ліля Літковська та інші.